УДК 631.67:502.6:282.247.31
 
Водогосподарський комплекс Миколаївської області:
проблеми сьогодення
 
С. Письменний, начальник, Миколаївське обласне управління водних ресурсів,
О. Братченко, начальник, Є. Козленко, начальник відділу, Управлінняканалів Інгулецької зрошувальної системи,
Морозов В.В., к.с.-г.н., професор, Херсонський державнийаграрнийуніверситет,
В. Вишневський, професор, НАУ
 
Миколаївська область належить до південних, а, отже, теплих і посушливих регіонів України. Найбільшою річкою є Південний Буг. Саме на ній розташований обласний центр. Насправді у межах міста Південний Буг не стільки річка, скільки лиман – вода тут солонувата. Відповідно, її не можна використовувати ані для водопостачання, ані для зрошення. Разом з тим, близькість до моря дозволяє Миколаєву бути морським портом і водночас – центром суднобудування.
Іншою досить важливою річкою є Інгулець, що бере початок у Кіровоградській області і впадає у Дніпро вище м. Херсон.
Саме Південний Буг та Інгулець є тими річками, які знайшли найбільше використання у господарській сфері Миколаївщини.
Найважливішим водогосподарським об’єктом (можна сказати водогосподарським комплексом) області можна вважати Інгулецьку зрошувальну систему (ІЗС), збудовану в 50-х роках минулого століття. Головна насосна станція системи розташована на правому березі р. Інгулець трохи нижче за течією від м. Снігурівка на відстані 83 км від гирла річки. Тут встановлено сім насосів продуктивністю по 5,5 м3/с. Двома трубопроводами діаметром по 2,8 м вода подається на висоту 60 м і потрапляє у магістральний канал довжиною 53 км, спрямований у західному напрямку. Зазначеного підйому достатньо аби вода на всій зрошувальній системі самопливом потрапляла безпосередньо на поля. Більше того, цього підйому достатньо і для подачі води у Жовтневе водосховище, яке було створено для питного водопостачання м. Миколаїв.
Спочатку Інгулецький магістральний канал (ІМК) не мав протифільтраційного облицювання; з 1967 р. його розпочали облицьовувати  бетоном.
Особливістю Інгулецької зрошувальної системи є те, що всі розподільчі канали (від Р-1 до Р-11) відгалужуються на південь у напрямку похилу місцевості.
Згодом (у 1985 р.) поряд з головною насосною станцією ІЗС було збудовано головну насосну станцію Явкинської зрошувальної системи. Тут встановлено п’ять насосів продуктивністю по 5,2 м3/с. Зазначена насосна станція подає воду у той же Інгулецький магістральний канал, пропускну здатність якого на головній ділянці збільшили до 62,4 м3/с. На відстані 6,3 км від голови магістрального каналу на північ відгалужується Явкинська зрошувальна система.
Загальна площа поливних земель ІЗС становить 60,8 тис. га, з яких 42,6 тис. га розташовані в Миколаївській і 18,2 тис. га – у Херсонській областях. Площа зрошуваних земель Явкинської зрошувальної системи становить 50,2 тис. га, Спаської, що розташована поряд, – 10,4 тис. га.
Із самого початку свого існування роботу ІЗС було організовано так, що більша частина води, яка потрапляла до неї, була дніпровською. Для того, аби це було можливим, на гирловій ділянці Інгульця провели розчистку русла. Надходження дніпровської води забезпечувалися тим, що продуктивність Головної насосної станції ІЗС (близько 39 м3/с) істотно більша за витрату води в Інгульці у вегетаційний період (5–7 м3/с). Отже, вода на гирловій ділянці Інгульця протягом вегетаційного періоду рухалася не в звичному напрямку, а протилежному (антирічка).
З урахуванням того, що Інгулець є водоприймачем стічних і рудникових вод Кривбасу, було розроблено регламент його промивки, згідно з яким забруднені води протягом більшої частини року акумулювалися у відстійниках і скидалися у річку перед початком водопілля. Промивка річки відбувалася як за рахунок природної водності річки, так і з використанням додаткового об’єму води, який скидався з Карачунівського водосховища. Звичайно скид тривав 30 діб: приблизно з 15 квітня до 15 травня [3].
Зазначена схема подачі води в ІМК діяла протягом кількох десятиліть. Проте, з часом забір води на зрошення почав зменшуватися. Окрім того, з 2006 р. у зв’язку з ремонтом припинено експлуатацію Жовтневого водосховища. Для питного водопостачання Миколаєва збудували водовід безпосередньо з Дніпра.
Зменшення водозабору Головною насосною станцією призвело до зростання частки води з Інгульця, а відповідно погіршення якості води в  ІМК.
Протягом кількох років на початку XXI ст. з метою поліпшення якості поливної води її забирали більше, ніж це було потрібно. Невикористану воду скидали в р. Верьовчину – останню притоку Дніпра, що впадає в нього на західній околиці Херсона.
Зрештою, продовжувати роботу ІЗС у звичайному режимі було визнано недоцільним. За ініціативи Держводагентства України, зокрема Управління каналів Інгулецької зрошувальної системи та результатів досліджень Херсонського державного аграрного університету [4–6], у 2011 р. було проведено науково-виробничий експеримент з впровадження нового регламенту роботи каналу Дніпро–Інгулець і промивки р. Інгулець. Згідно “Регламенту екологічного оздоровлення р. Інгульця, поліпшення якості води у Карачунівському водосховищі та на водозаборі Інгулецької зрошувальної системи” скид води з Карачунівського водосховища здійснювався меншими, ніж раніше, витратами, але впродовж тривалішого періоду (з 17 квітня до 15 серпня). Було збільшено і подачу води в Карачунівське водосховище. У 2011 р. замість звичних 40–60 млн. м3 каналом Дніпро–Інгулець було подано 121,8 млн м3. Об’єм води,  що був скинутий з Карачуновського водосховища, становив130,6 млн. м3 [1].  
Відповідні гідрохімічні дослідження показали, що впровадження нового регламенту дозволило отримати в джерелі зрошення – р. Інгулець –  задовільну якість води протягом усього періоду подачі води на зрошення. Отже, в підтягувані дніпровської води по руслу Інгульця антирічкою відпала потреба [4–6].  
Показники якості води на водозаборі Інгулецької зрошувальної системи упродовж поливного періоду
Показник
2008
2009
2010
2011
Сухий залишок
2332
2632
2312
1842
Сульфати
582
678
736
621
Хлориди
614
858
645
340
Магній
108
139
120
96,1
Натрій
364
384
529
340
Залізо загальне
0,28
0,31
0,38
0,23
Нікель
0,059
0,024
0,076
0,034
 
Доцільність нового регламенту підтверджують показники якості води, отримані Басейном управління водних ресурсів р.Південний Буг. Протягом травня-липня 2011 р. якість води в голові ІМК виявилася кращою, ніж у попередні роки.